Якщо випадково Ви 7 січня виглянули у вікно о 5 ранку і побачили дивного,сивочолого чоловіка з фотоапаратом в руках на сутінкових вулицях Кіровограда – не лякайтесь. Це звичайна людина і геніальний професор Києво-Могилянської академії, колишній викладач КДПУ імені Володимира Винниченка – Панченко Володимир Євгенович. Уявляю цю картину – засніжені і напівтемні вулиці нашого міста під об’єктивом людини, яка зачарована життям у всіх його проявах, з життям у сфері чогось вищого, ніж сірі будні, з життям високоінтелектуальним.

Володимир Євгенович присвятив своє життя дослідженню істини, істини в галузі літературознавства. Тому в цій статті не буде гімнів і дифірамбів на замовлення. Просто враження і відчуття від зустрічі, яка відбулася 4 лютого в 506 аудиторії факультету філології та журналістики університету імені Володимира Винниченка. Так було дивно… Ви, звичайні студенти, які живете хто чим, і людина, яка навіть у елементарній речі бачить щось неповторне. І між вами була звичайно-незвичайна розмова про сучасне літературне та літературознавче життя, яке висвітлюється на сайті «ЛітАкцент», який має навіть свій рейтинг якісної літератури та антирейтинг найбільш розпіарених книг під назвою «Золота булька».

 

«ЛітАкцент» - це огляд сучасної української та зарубіжної літератури з наукових позицій, але доступним є для всіх, хто бажає розширити свої горизонти сприйняття художніх творів. Тут також міститься інформація про рейтинг та антирейтинг сучасної української літератури, «рейтинг, що впливає на ієрархію цінностей»(зі слів Володимира Євгеновича). На жаль, те, що якісне, – погано розрекламоване, тож лауреати цього рейтингу маловідомі загалу, а от «золотобульківці» - це імена, що завжди на слуху – Ірена Карпа, Люко Дашвар… Невтішно для сучасної молоді…Виходить, що ми читаємо не те, що варто було б, а те, що нам пропонує ринок, маємо свідомість, яка вигідна комусь, не нам…

 

Але було ще щось, цікавеньке. Не знаєте??? Це була фотомандрівка місцями дитинства і юності Миколи Фітільова, більш відомого під псевдонімом Миколи Хвильового. Всі нові, раніше майже невідомі факти, уміщені тепер у книгу «Полювання на вальдшнепа», яку написав і люб’язно подарував університетській бібліотеці Володимир Євгенович.

 

На виклад інформації було витрачено лише одну академічну годину, але знань вона дала більше, ніж десяток годин у читальному залі і місяць сидіння за комп’ютером та телевізором, на яке ми так щедро витрачаємо свій час,часом жертвуючи такими хвилинами. Можливо, я подала не всі факти, почуті під час зустрічі тому, що наплив інформації був справді колосальним та й голі цифри та назви мало цікавлять, але так би хотілося, щоб ви хоч частково відчули незвичайність цієї людини, її прагнення розбудити український народ, силу його національного духу. Володимир Євгенович Панченко змусив замислитися мене і «про місто над Інгулом», і про духовну їжу, що я пхаю до рота, і про «життя крізь вічко фотоапарата», і про те, що не все так погано, доки існують такі люди.