«Спочатку було слово. І це слово було – пиришкі-пупиришкі» - у такому дусі пройшла зустріч студентів факультету філології та журналістики з творцями іронічної поезії - Сергієм Пантюком, Юрком Позаяком, Артемом Полежакою і, за висловом ведучого зустрічі Євгена Манженка, «подвійним ударом по українській літературі» - братами Капрановами. 

Дотепні фрази, іронічні вірші, затишна атмосфера, підігріта сміхом філфаківців, – що ще треба? Не обійшлося без філологічних «замашок» гуру поезії, легендарного автора вірша про слоника Юрка Позаяка, без харизматичного перфоменсу і теорії створення Насті Камєнскіх і Потапа Артема Полежаки, без веселих частівок «третього я» братів Капранових і «заповідних» праць творця знаменитого вірша, де всі слова починаються з букви «Ч», Сергія Пантюка. 

 

Знаменита «шестірка» (якщо рахувати капранівське «третє я») штурмувала безгомінне філфакіське життя іскристими дотепами, дошкульними жартами і ЇЇ Величністю - поезією. Із вуст поетів оживали й ніби бродили разом із авторами по сцені їхні літературні герої - кацап, який не знає, що таке полуниця, урбаністичний юнак, життя якого залежить від «пендулуму», вічно молоді першокурсниці і серце Пантюка, яке колись лежатиме в склянці з формаліном.

Студенти мали нагоду вивчити ідиш, англійський сленг, старослов’янську з легкої подачі Юрка Позаяка, кваліфікованого мовознавця, опанувати ази написання заповітів за допомогою майстер-класу Сергія Пантюка, дізналися про те, що русалочки, якщо їх вишити машинкою, призводять до нещасливого кохання,- від братів Капранових, і отримали рецепт, як здати сесію, від Артема Полежаки. 

 

Отож, не єдиною «великою особою в кожуху» живе українська література. Сучукрліт існує, розвивається й повноцінно іронізує.

 

 

Якщо ви ще не знаєте, чим відрізняється погана книга від хорошої, то брати Капранови вам скажуть: «НІЧИМ!»

Зустріч із справжніми акулами видавничого ринку, які плавають у книжковому світі без підводних рифів, для студентів-майбутніх видавців -була справжнім майстер-класом. Виявляється, процес «творення» книги дуже важкий і специфічний.

 

Брати Капранови розповіли кілька секретів зі своєї практики. Їхнє видавництво «Зелений пес» вважається одним із найкращих сьогодні. Це обумовлено не лише тим, що брати вміють простежувати тенденції, вираховувати коефіцієнти кількості бібліотек на певну чисельність населення у кожному регіоні, аналітично думати, а й читають жіночі журнали.

 

Купівля книги – то кохання з першого погляду, але на один раз. Тому перед видавцем стоїть величезна місія не тільки зацікавити читача обкладинкою, а й не розчарувати змістом. Для того, щоб продовжити книжкове «кохання», мудрі видавці Капранови створюють серії. І цим вони підкуповують, заманюють і підсвідомо змушують потенційного читача вимагати продовження банкету.

 

Для того, щоб видати книгу, потрібно вивчити смаки читачів. Видавати елітарну літературу може дозволити собі лише той, хто вже добряче заробив на масовій. Капранови наочно продемонстрували типи книг видавництва «Зелений пес», які вони видають, пояснили принципи, за якими створюються серії, акцентували увагу на форматі, оформленні, цільовій аудиторії.

Брати зізналися, що роботу над книгою починають з обкладинки. Саме вона має взяти на себе функцію приваблення і сприяти продажу. Так виникла ідея за допомогою зовнішнього вигляду обкладинки відсіяти зайвих читачів. Серія для дівчаток має яскраве оформлення, дівчачі вензелі, тому рука хлопця до таких книг навряд чи простягнеться.

 

Велику увагу слід приділити назві книги, бо вона – фінансовий ризик. Оригінальна, приваблива назва – крок до того, щоб читач її придбав. Ну, хто ж буде купувати книгу з назвою щось на кшталт «Ловлення червоного вітру», якщо «Невинна грішниця» набагато притензійніша, наочніша і ближча до пересічного читача?

 

Другий етап – наповнення. Якщо книга має гарну обкладинку, а зміст – нульовий, то на видавництво і на всю його продукцію буде накладене табу. А кому ж хочеться весь тираж пустити під ніж?

 

«Читання – це гімнастика душі», - вважають Капранови. Тож, не витрачайте час на сидіння біля комп’ютеру, лежання біля телевізора і на ходіння до холодильника, а – гайда розминатися!

 

 

Апофеозом іронічного свята став творчий вечір VIPів у актовій залі університету. Всі ті, хто не прийшов, ще й досі марно кусають лікті і проливають невтішно гарячі сльози.

 

«Там далеко десь є планета, де пасеться фіалкорова» - лірично, чи не так? Так, Юрко Позаяк – то найніжніший лірик сучасної української літератури, якщо не брати до уваги іншу його творчість. В цілому Юрко Позаяк - людина ексцентрична, філософськи-розхристана, іронічна і надзвичайно освічена.

 

Діапазон віршованих форм вражає якісними показниками – алкохоку, лимерики, думи і ще чимало оригінальностей. Здавалося, скільки в того інтелігентного на вигляд, задумливого письменника може бути гумору, літературних новоутворень, мовних експериментів і просто висококласної поезії? Океан і річка. Так що дід Позаяка, який працював у нашому університеті, неодмінно все, що онук сказав у той вечір, йому пробачить! 

 

Артем Полежака тепер не римується ні з яким словом, бо він – віртуозний поет, людина-ходячий перфоменс, екстремальний мовний слемер і просто душевний чолов’яга. Під час прочитання своєї поезії відкрив таємницю, що хотів бути продюсером Паші Зіброва, розказав дещо про сесію-депресію і навіть признався, що відчуває себе кацапом… Окрім того, Артем проспівав, якщо то можна було так назвати, кілька пісень. Особливо вразила до глибини всі дівочі серця пісня про Клаву, Таню і Олю. Артем Полежака тепер може створювати фан-клуб кіровоградських студенток. Бо яку ж дівчину не зачарував Полежака своєю… поезією?

 

Про нього пишуть, як про улюбленця жінок і про майстра слова, а ми напишемо про нього, як про людину непересічної вдачі, неабиякої харизми і надзвичайної волі. Його вірші – дошкульні й діткливі, нетерплячі й відверті. Сергій Пантюк не ховає за епітетами, метафорами, порівняннями та іншими художніми засобами правду, неприховану, кострубату часом, однак істинну.

«Ні, то не любов, то – податкова», - іронізують брати Капранови. Своїми частівками і прозаїчними «викидами», з яких їхнє «третє поетичне я» формує вірші, вони запалили публіку, заставили добряче посміятися, а потім ще й добили вже майже класичним твором «Любіть українок!».

 

Знаменитий орнітолог сучукрліту, автор творів «Довбодзьоби» і «Міша» Михайло Карповий пролунав із подачі братів Капранових заочно, однак від того не менш іронічно. Так що тепер, як побачите, вельмишановні читачі, дивних птахів довбодзьобів – знайте, їх вивів у лабораторних умовах словокрут Михайло Карповий.

 

Вечір VIPів був би неповноцінним без веселих біоритмів Євгена Манженка і його хітів «Зустрінеш Табачника», «Любов – епічєская сила» та «Робот», тому він за допомогою свого диво-інструмента їх виконав.

 

Іронізуйте – це все, що нам залишилось.