«Ой, Андрію, Андрію, на тебе вся надія», - примовляли ще в сиву давнину українські дівчата у ніч з 12-го на 13-те грудня, а ще співали, ворожили, на гуляння збиралися, щоб поскоріш дізнатись, якого ж принца приготувала їм доленька…

 

Філфак, як відомо, завжди йде в ногу з «модними тенденціями», тому й Андріївські вечорниці цьогоріч ми провели на вищому рівні – з піснями-танцями-примовляннями та навіть (!) хлопцями, а ще – незмінний атрибут справжнього українського столу – соковиті варенички.. І гостей вечора звеселили студенти і самі порозважалися на славу.

 

Наче й нічого особливого, але як же приємно відчувати таємничу атмосферу старовини, співати тих пісень, які зараз, на жаль, мають ризик стати архаїчними.. А в них – душа наша, в них – ми самі. Тож свята такі, як День Андрія, готуємо не з примусу, а від щирого серця!