Ось і відшумів Форум видавців, багато книг, презентацій було на ньому. Але, на жаль, не всі охочі змогли відвідати його тому, що потрібні немалі  кошти на дорогу і звичайно час. Отож, здавалося, б нам лише залишається шкодувати, що Кіровоград так далеко знаходиться від міста Лева і сподіватися наступного року обов’язково туди потрапити. Але життя сповнене несподіванок.

Одна з них – до Кіровограда завітало видавництво «Ярославів Вал» в особі його директора Михайла Слабошпицького, один із провідних авторів видавництва Григорій Гусейнов. Вони завітали до нас з приємною місією – презентацією книги нашого земляка, письменника і журналіста Василя Бондаря. Ректор Кіровоградського державного педагогічного університету Григорій Клочек  сказав, що пан Михайло є найкращим сучасним літературним критиком, а найкращий український письменник на сьогодні – пан Григорій. Отже, студентам-філологам випав неабиякий шанс поспілкуватися із визначними людьми і відкрити для себе багато творів сучасної літератури. Також можна було придбати книгу за ціною видавництва, а це дуже важливо для студентів, бо стипендія ж розписана до копійки, а купити хочеться так багато. До речі,  книги буде можна придбати  в університеті і надалі. Але про це пізніше, бо розпочалася така довгоочікувана презентація.

Григорій Клочек першим виступив і розповів про наших визначних гостей. Ми дізналися, що його поєднує доля із Михайлом Слабошпицьким, бо цей блискучий літературний критик був для Григорія Дмитровича яскравим прикладом для наслідування.

Михайло Слабошпицький розповів, що під час його роботи у «Літературній Україні» в нього всі автори ділилися на 3 категорії: дуже бажані, бажані і зовсім небажані. Так звана «одеська школа», до якої належали В. Панченко,                М. Жулинський, Г. Клочек, були дуже бажаними авторами. Також пан Михайло як директор видавництва «Ярославів Вал» розповідав про видання, що зовсім недавно побачили світ і якими він пишається. Звичайно, на першому місці хіт сезону –  «Чорний ворон» Василя Шкляра.  Цей твір має такий потужний резонанс, якого за останнє десятиліття не мав жоден український текст. Чим такий особливий цей роман? Справа у тому, що в українській літературі не так багато сильних героїв, а цей твір має такого героя – велетня. Якщо дивитися крізь призму цього роману (а він ґрунтується на історичних документах), то УПА мала прелюдію у Холодному Яру.

Також представили «Енциклопедію російської душі» Віктора Єрофєєва. На Форумі, де це видання подавали на «Кращу книгу», воно опинилося у розділі енциклопедій, але насправді це – постмодерний роман. Із автором нині судяться 17 депутатів Держдуми та 3 десятка професорів Московського державного університету, бо він різко пише про ментальність росіян. Навіть можна подумати, що він єврей, хоча насправді корінний росіянин, який бачить усі недоліки російської душі.

Наступне видання «Подорож до Росії» маркіза Аскольда де Кустіна. Автор приїхав до Росії 1939 року запеклим монархістом, оскільки його батька і діда знищила республіканська Франція. Він вважав, що Росія – найгармонійніше і найдосконаліше, що може бути. Повернувшись до Франції, він написав книгу, яка стала забороненою до ввезення у Росію. І наприкінці цього видання авторвисловлює думку: якщо ваші діти не люблять республіку, не люблять Францію, пошліть їх у Росію – і вони повернуться  патріотами Франції. Досі ця книга повністю не опублікована у Росії, а от український читач уже може відкрити для себе погляд письменника на справжню Росію.

А поруч ще лежали книги  Володимира Базилевського, Павла Халепського, Михайла Слабошпицького…

Цікавою є книга «Одкровення в кафе "Пегас”» –  це своєрідний тест письменникам: кожен мав написати про себе, причому бажано весело, іронічно, розказати три своїх улюблені анекдоти і дати три ексклюзивні кулінарні рецепти. Ця інформація вже характеризує авторів, виявляє, якими вони є людьми насправді: веселими, відкритими чи, навпаки, вважають себе «геніями з юних літ». Звичайно, були і казуси, пов’язані із цією книгою. Коли відбувалася презентація, прибігла одна пані й звинуватила авторів у русофобстві.  А справа в анекдоті, який подав Андрій Курков:

Зупиняє даїшник «Ладу» біля Вінників.

-        Документи?

Водій дає документи, але руки його тремтять.

-        Вийдіть і відкрийте багажник! – наказує даїшник, помітивши, що водій нервує.

-        А може, не треба?!

-        Треба!

Водій відкриває багажник – там лежить труп чоловіка: ноги-руки зв’язані, а в спині – сокира.

-        Це хто?! – очі даїшника округлилися.

-        Та москаль, – шепоче водій.

-        Яке жахливе і безглузде самогубство! – вимовляє даїшник.

Василь Бондар представив своє видання «Важкий хрест чи лавровий вінець». Задум цієї книги виник ще в студентські роки, коли був прочитаний Ян Парандовський («Про методологію письменницької роботи») і ще кілька книг, які розповідали про те, як твориться текст автором. Але, на жаль, жодна з них не була присвячена українській літературі і з’явився такий задум. В. Бондар говорить: «Звичайно, доводилося неодноразово нагадувати письменникам про це прохання, писав по декілька листів, іноді вони поверталися, іноді на них просто не відповідали. Також деякі письменники пропонували прийти, а вони б мені надиктували відповіді.» В цій книзі зібрано 40 письменників, неначе 40 святих (а може, справді, хто його знає). На жаль, у Кіровограді немає такого видавництва, яке б взяло рукопис і саме продавало, рекламувало видання, хоча в нас є багато творів, які гідні вийти у світ, але за браком коштів і досі лежать нікому не потрібні.

Григорій Гусейнов був розчарований цьогорічним Форумом видавців, оскільки було мало високоякісної літератури. Самі видавці говорили, що їм не вистачило кількох днів, що зовсім скоро книги вийдуть у світ, але не встигли до Форуму. Жартома говорить, що наближається до графоманства, оскільки його книга «Господні зерна» складається із одинадцяти томів, сімдесят відсотків її матеріалу  –  це наш кіровоградський край.

Ось і все: зустріч закінчена, студенти вдячно аплодують і поспішають до книг. Аудиторією поширюється такий приємний аромат паперу, і так хочеться вірити, що кожен знайде у цих книгах щось цікаве для себе. Збагатить свою душу. І нехай Форум минув без нас, однак ми відчули дух сучасної української літератури і готові її читати.

Тетяна Пташник