За вікном ХХІ століття, людські очі перед монітором комп’ютера , руки не випускають мишку ні в день, ні вночі. А раніше було по-іншому: очі перед зачитаними сторінками, в руках – книжка. Час іде, вода тече, людські інтереси змінюються, і ось приходить день, коли люди запитують: «Чи потрібна бібліотека?». Приходить час, коли влаштовуються веб-марафони, на яких обговорюють значення книги та бібліотеки в житті людини. 

Двадцять дев’ятого квітня в бібліотеці імені О. М. Бойченка зібралась кіровоградська молодь щоб за допомогою сучасних технологій зв’язатися з бібліотекою міста Томськ, де також зібралась аудиторія любителів книг. Розпочався кіровоградський веб-марафон із натягування футболок «Я люблю Кіровоград» та вимахуванням «міні-прапором» України. Офіційно ж початком веб-марафону можна вважати виступ директора кіровоградської й томської  бібліотек.

Учасники марафону обговорювали такі теми, як: книга та інтернет; конкурси та зустрічі, які проводяться в бібліотеках; книги, які ми читаємо; клуби та акції бібліотек. Як бачите, теми не нові, проте цікаво було почути думку наших російських колег. Питання та відповіді веб- марафону були схожими на усталені в обох країнах штампи, живе слово, заради якого ми зібралися, було рідкістю, і лише тоді, коли веб-марафон добігав кінця, розпочалось найцікавіше – суперечка між любителями та не любителями чтива.

Багато хто з молоді, й не тільки російської, вперше почули такі назви кіровоградських клубів: «Дивосвіт», «Доблесть», «Профі», «Ліра», дехто вперше почув такі імена як Олександр Жовна, Галина Пагутяк, Василь Стус, Ліна Костенко. Росіяни запропонували нам таких авторів для прочитання: Максим Імбар, Алехандро Гасон, Євген Шварц. Так обмінювались досвідом читачі двох бібліотек, а українці ще й російську мову підучили.